Останнім часом у соціальних мережах частіше почали з'являтися звинувачення на кшталт "якби сусіди не включали пралку, в мене б зараз було світло". Поряд з цим офіційні ресурси публікують інфографіки з відсотками споживання електроенергії у різних регіонах. "А ось вчора Київ аж на 7% спожив більше електроенергії, ніж Харків. Вам має бути соромно!".

Давайте згадаємо нещодавню пандемію COVID-19. Дехто ходив у респіраторах, мив руки, і дотримувався дистанції. А дехто знімав маску у громадських місцях, чхав повз лікоть, і сідав не через одного у кінотеатрі.

Хоча стоп. Чому ми говоримо про цих людей, як про дві окремі групи? Це одні й ті самі люди. Тільки у різний час.

Перший місяць ми протирали антисептиком дверні ручки та носили латексні рукавички. Згодом почали знімати маску на вулиці і вдягати її тільки у приміщені. Пізніше маска й загалом стала обов‘язковою тільки на вході в метро і мед.закладах.

Цієї зими нас чекає приблизно така ж трансформація. Так, в день перших масштабних ракетних ударів по об'єктах інфраструктури вмотивовані українці на заклик влади виключили всі електроприлади та всією країною сиділи при свічках.

Вже за декілька днів дехто з нас зрозумів, що плитка та духовка в нього електричні. А серед робочого дня виділити час на приготування їжі важко. Вночі все ж варто поспати, а не займатися пранням. А в рекомендовані 12.00-17.00, коли можна користуватися "благами цивілізації", багато хто знаходиться на роботі.

1. Дискомфортові умови впродовж тривалого часу
Тиждень вечорів при свічках вже не виглядає так романтично, як перший день. Температура на вулиці все нижче, і без обігрівача все холодніше. Свідомо місяцями знаходитись у крижаному приміщенні буде складно. Адже тепло — одна з базових потреб людини.
2. Невидимість загрози
Як із COVID-19, ми не бачимо загрози очима. Перевантаження мережі — ефемерне словосполучення для нашої рептильної частини мозку. А саме вона відповідає за виживання у кризових умовах.
3. Психологічна компенсація "взяти більше, поки є можливість"
Згадайте бабусь і дідусів, які змушували нас доїдати шматок хліба при будь-яких обставинах. Не через те, що вони фанати хлібобулочних виробів. Просто вони пам‘ятають часи, коли в їжі була гостра потреба. І цю потребу не було змоги задовольнити.
З нами відбувається теж саме. Віялові відключення світла економлять енергію прямо зараз. Але на рівні сприйняття найдавнішої частини людського мозку змушують нас компенсувати цю недостачу збільшенням споживання.
«Поки є світло, треба зарядити всі прилади. Поставити прання. Завантажити посудомийку. Тримати на зарядці ноут та телефон». Такий от парадокс економії, який тільки збільшує побутове споживання.

Позитивна мотивація
Нам властиво бути частиною соціуму. Флешмоби у соц.мережах «Я економлю. Купую свічки. А ще рекомендую газовий пальник» — цілком доречні, бо дають відчуття приналежності до спільноти. Вони працюють. Однак більшість українців не мають горизонтальних зв’язків у соціальних мережах, але мають їх на рівні громади. Тож варто подумати над тих, як заохотити людей в громаді бути «свідомими».

Візуалізація загрози
Що таке «перевантаження мережі»? Чому конкретно ця електростанція потребує допомоги? Цифри, дані, подані у зручному форматі. Людина має розуміти, заради чого відчуває дискомфорт. За аналогією з подіями на фронті — "ми працюємо, аби ЗСУ могли нас захищати. Ось цілком конкретний герой. Він захищав Маріуполь. Ми пишаємося. Щоб далі вистояти, донатимо".

Зручний інструмент з розкладом віялових відключень
Наразі анонсовані віялові відключення часто не збігаються з реальністю. На сайтах офіційних держструктур з'явився інструмент з пошуком вулиць. Однак багатьох адрес в цій базі немає. А значить всі жителі цих вулиць та кварталів позбавлені можливості розуміти, коли матимуть світло, а коли — ні.

Будь-які гарантії щодо планів відключення збільшуватимуть результати економії. Бо допоможуть планувати день. З часом це стане критично важливим.

Якщо робити точні плани відключень неможливо — людям потрібні максимально прозорі пояснення, чому план відключення не збігається з реальністю.

Вероніка Кобзиста, засновниця комунікаційної агенції для соціальних змін «9.Department» для «Cases.Media»